Сірчані барвникиіснують вже більше ста років.Перші сірчані барвники були виготовлені Круасаном і Бретоньєром у 1873 році. Вони використовували матеріали, що містять органічні волокна, такі як деревна стружка, гумус, висівки, відходи бавовни, макулатура тощо, отримані шляхом нагрівання сульфіду лугу та полісульфіду лугу.Цей гігроскопічний барвник темного кольору з неприємним запахом має нефіксований склад у лужній ванні та легко розчинний у воді.При фарбуванні бавовни в лужній ванні та сірчаній ванні можна отримати зелені барвники.Під впливом повітря або хімічного окислення розчином дихромату для фіксації кольору бавовняна тканина може стати коричневою.Оскільки ці барвники мають чудові фарбувальні властивості та низьку ціну, їх можна використовувати у бавовнофарбовій промисловості.
У 1893 р. Р. Вікал розплавив п-амінофенол із сульфідом натрію і сіркою для отримання сірчаних чорних барвників.Він також виявив, що евтектика деяких похідних бензолу та нафталіну з сіркою та сульфідом натрію може виробляти різноманітні сірчані чорні барвники.Відтоді на цій основі люди розробили сірчано-сині барвники, сірчано-червоні та сірчано-зелені барвники.У той же час, метод підготовки та процес фарбування також були значно вдосконалені.Водорозчинні сірчані барвники, рідкі сірчані барвники та екологічно чисті сірчані барвники з’являлися один за одним, що сприяло інтенсивному розвитку сірчаних барвників.
Сірчані барвники є одними з найбільш широко використовуваних барвників.Згідно з повідомленнями, світове виробництво сірчаних барвників досягає сотень тисяч тонн, і найважливішим сортом є сірчана чернь.Випуск сірчаної сажі становить 75-85% від загального випуску сірчаних барвників.Завдяки простому синтезу, низькій вартості, хорошій стійкості та неканцерогенності йому віддають перевагу різні виробники друку та фарбування.Він широко використовується для фарбування бавовни та інших целюлозних волокон, причому найпоширенішими є чорна та синя серії.